ок, я хочу просто погуляти, пофотати проліски. Якщо пощастить з підсніжниками - добре. Ні, то ні. Хіба ми їх не бачили? :) (фото в одному з дит садків Черкас)
Красиво!Хочеться їх пофотати саме в Холодному Яру:)Подивитися ті плантації квітів)Підсніжники-моя головна мета:)Проліски(їх мабуть ще нема)-то другорядне.Ну,і погуляти в приємній компанії Холодним Яром не менш важливо,чим пофотати підсніжники:)
перші кілька років пролітають непомітно (як і життя.. ) Наступні - так саме :)))
Я теж не раз замислююся: залежність це чи ні.. і чи варто з нею якось боротися. :) Але все-таки і залежності бувають різні.. (від книг, мислення, гарної музики чи гарних людей). А такого надзвичайного кола приємних, думаючих, достойних людей, тим більш - українців! як тут, у жж, я впевнена, ніде в мережі не знайти. :)
скажіть?.. :) От ніби у реальному повсякденні нічого не міняється, а жити - набагато легше, коли знаєш що вони є, є! ті всі гарні люди, жж-френди (деколи і розвіртуалені, і від того тільки кращі :) )
Я колись зловила себе на думці що тепер і карту/мапу України сприймаю інакше - і не в останню чергу через людей яких знаю там.
Все гаптується взором барвистим Кожне місто на пам’яті п’яльцях. Там – дитинства нитки променисті, Там – поколоті голками пальці.
Іменами людей незабутніх, Знаних в очі чи серцем почутих, На життєвім моїм перепутті Вишивається ще один кутик.
«Звідки Ви, із якого краю? Хто Ви є і чийого роду?» - Я не знаю, навіщо питаю. Певно, це як пароль народу.
Там – ліси, там старесенька хата, Там – фортеця, собор старовинний.. Мерехтливим шовковим сфумато Домальовує голка невпинно.
І тонкими стібками печалі Залягає з роками чорний: В цьому місті когось не стало, В цьому місті – хтось болем повний.
Із людей, не із бруду бруківок Все гаптується мапа Вкраїни. Я по ній під передзвін підківок Вмить домчу під шовковії стіни. квітень 2010
Чудові вірші!Підозрюю,що це Ваші) Відносно живого журналу-в мене наче світогляд став ширшим,коли я почав спілкуватись з людьми,які живуть в Києві,Запоріжжі,Артемівську,Львові,Хмельницькому...І почав від них взнавати про події,які відбуваються в їхніх краях,так би мовити,з перших рук.Можна ці новини взнати з газети,того ж інтернету,але то не те:)Теж,коли розглядаю мапу України,механічно відмічаю для себе,що там чи там живе той чи та,з ким я віртуально знайомий в жж:)Он коли я оцінив реальну користь від інтернету-коли почав вести свій журнал.І хоча платформа жж сама по собі нічого не вирішує-люди тут підбираються значно цікавіші,чим на інших платформах)
Так! бачите, і для Вас ті "бездушні" мапи стали виглядати інакше завдяки жж-друзям. :) Взагалі це ще й велика об'єднавча сила - такий зв'язок "наших людей". Аж інколи лячно щоб комусь це не впало у (лихе) око. Хоч важко уявити як можна прибрати цю, як Ви кажете, платформу.
(no subject)
19/3/12 16:36 (UTC)(no subject)
19/3/12 16:41 (UTC)(no subject)
19/3/12 16:56 (UTC)(no subject)
19/3/12 16:57 (UTC)(no subject)
19/3/12 17:58 (UTC)Бажаю бачити ще більше гарних світлин і читати цікавих розповідей в твоєму журналі!
(no subject)
19/3/12 18:11 (UTC)Які плани на суботу?
(no subject)
19/3/12 18:26 (UTC)(no subject)
19/3/12 18:37 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:18 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:27 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:33 (UTC)С годовщиной!
(no subject)
19/3/12 19:40 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:43 (UTC)перші кілька років пролітають непомітно (як і життя.. )
Наступні - так саме :)))
Я теж не раз замислююся: залежність це чи ні.. і чи варто з нею якось боротися. :)
Але все-таки і залежності бувають різні.. (від книг, мислення, гарної музики чи гарних людей). А такого надзвичайного кола приємних, думаючих, достойних людей, тим більш - українців! як тут, у жж, я впевнена, ніде в мережі не знайти. :)
(no subject)
19/3/12 19:47 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:48 (UTC)(no subject)
19/3/12 19:52 (UTC)(no subject)
19/3/12 20:09 (UTC)От ніби у реальному повсякденні нічого не міняється, а жити - набагато легше, коли знаєш що вони є, є! ті всі гарні люди, жж-френди (деколи і розвіртуалені, і від того тільки кращі :) )
Я колись зловила себе на думці що тепер і карту/мапу України сприймаю інакше - і не в останню чергу через людей яких знаю там.
Все гаптується взором барвистим
Кожне місто на пам’яті п’яльцях.
Там – дитинства нитки променисті,
Там – поколоті голками пальці.
Іменами людей незабутніх,
Знаних в очі чи серцем почутих,
На життєвім моїм перепутті
Вишивається ще один кутик.
«Звідки Ви, із якого краю?
Хто Ви є і чийого роду?» -
Я не знаю, навіщо питаю.
Певно, це як пароль народу.
Там – ліси, там старесенька хата,
Там – фортеця, собор старовинний..
Мерехтливим шовковим сфумато
Домальовує голка невпинно.
І тонкими стібками печалі
Залягає з роками чорний:
В цьому місті когось не стало,
В цьому місті – хтось болем повний.
Із людей, не із бруду бруківок
Все гаптується мапа Вкраїни.
Я по ній під передзвін підківок
Вмить домчу під шовковії стіни.
квітень 2010
(no subject)
19/3/12 20:25 (UTC)(no subject)
19/3/12 20:28 (UTC)Відносно живого журналу-в мене наче світогляд став ширшим,коли я почав спілкуватись з людьми,які живуть в Києві,Запоріжжі,Артемівську,Львові,Хмельницькому...І почав від них взнавати про події,які відбуваються в їхніх краях,так би мовити,з перших рук.Можна ці новини взнати з газети,того ж інтернету,але то не те:)Теж,коли розглядаю мапу України,механічно відмічаю для себе,що там чи там живе той чи та,з ким я віртуально знайомий в жж:)Он коли я оцінив реальну користь від інтернету-коли почав вести свій журнал.І хоча платформа жж сама по собі нічого не вирішує-люди тут підбираються значно цікавіші,чим на інших платформах)
(no subject)
19/3/12 20:29 (UTC)(no subject)
20/3/12 10:52 (UTC)(no subject)
20/3/12 12:27 (UTC)Так! бачите, і для Вас ті "бездушні" мапи стали виглядати інакше завдяки жж-друзям. :)
Взагалі це ще й велика об'єднавча сила - такий зв'язок "наших людей".
Аж інколи лячно щоб комусь це не впало у (лихе) око. Хоч важко уявити як можна прибрати цю, як Ви кажете, платформу.
(no subject)
20/3/12 12:29 (UTC)(no subject)
20/3/12 13:49 (UTC)(no subject)
20/3/12 13:50 (UTC)(no subject)
20/3/12 20:09 (UTC)(no subject)
20/3/12 20:11 (UTC)