Про гудзики

[mandrivnic]

Прогулюючись берегом Кремечуцького водосховища в межах Черкас іноді можна натрапити на цікаві речі.Коли в водосховищі сильно падає рівень води,а саме восени і ранньою весною,з "морських глибин" піднімаються залишки фундаментів архітектурних споруд,доріг,пірсів.Трапляються і більш цікаві знахідки.Як от старовинні монети,ювелірні прикраси,елементи зброї,а іноді і сама зброя.Все це свідчить про те,що на старому черкаському подолі,який затопили води Кременчуцького водосховища,колись вирувало життя,тут жили і працювали люди.І коли під час прогулянки берегом роздивлятися не лише краєвиди,а й уважно дивитися під ноги,можна побачити матеріальні свідчення праці наших предків.Так,гуляючи берегом,я натрапив на велику кількість розсипаних по березі гудзиків.

Звісно,мене зацікавило,звідки вони в такій кількості могли тут взятися.Тим більше,що матеріал,з якого гудзики були виготовлені,був,як на сьогодняшній день,доволі екзотичним.А виготовлені вони були з панцирів молюсків.Як відомо,в Дніпрі в великих кількостях водяться ракушки-беззубки(Anodonta).Саме з них і було налагоджено виробництво "перламутрових" гудзиків.

І що саме цікаве-займалися їх виготовленням люди з вадами зору.Справа в тому,що до заповнення чаші водосховища десь в цих місцях знаходилась майстерня УТОСу,в якій за тодішньою державною програмою могли працювати люди з низьким відсотком зору,а на деяких технологічних операціях і повністю незрячі.Праця в майстерні була гарним підспір'ям до невеликої(навіть в ті часи)пенсії інвалідів по зору.

Коли подивитись фото,то технологічний процес виготовлення гудзиків,мабуть буде зрозумілий і дитині.От тільки важко зрозуміти,як незрячі чи майже незрячі люди могли з ним вправлятися.Мабуть і техпроцес був побудований спеціально під їх потреби.

Крім гудзиків на березі можна побачити цеглу тих часів з клеймом виробника.Можливо,з такої цегли була побудована майстерня.

Залишається сказати,що перед тим,як місцевість вкрили води штучного моря, майстерню було перенесено на гору,де вона працює і зараз,але вже в зовсім не тому ритмі і гудзики в епоху пластмаси ,звісно ж,не виготовляє.Через вплив законів ринку(а може через відсутність хорошого менеджменту) підприємство працює лише тиждень,а то і взагалі декілька днів на місяць.Заробітки людей-відповідні.Але мабуть,для людей з вадами зору крім грошей не менш важливим є фактор спілкування в колективі.Адже коло спілкування таких людей в повсякденному житті дуже обмежене.