Древня обитель на Красній горі

[mandrivnic]

На Черкащині,в мальовничій місцині поблизу містечка Золотоноша знаходиться один з найдревніших в Україні монастирів,званий в народі Красногірським.Витоки історії монастиря сягають неспокійних і сповнених звитяги часів,коли по чистому плесу повноводної тоді річки Золотоношки ходили козацькі чайки...

За переказами,відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець з Константинополя десь наприкінці 16-го століття.Ніби-то явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші щоб вершити подвиг чернецький.Довго шукав він,але таки знайшов гору,яку люди називали Красною.Та гора була геть вся поросла чагарником-диким персиком.Мав той чагарник цікаву властивість-цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків.І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом.Здалеку здавалось,що вона охоплена пурпуровим полум'ям.Неважко здогадатись,чому гора має таку назву.Давно вже не цвіте на горі дикий персик і лише весною тюльпани на монастирських клумбах нагадують,що гора Красна.

Дорога до монастиря від траси Київ-Дніпропетровськ

Про ченця,який оселився у власноруч викопаній печері,незабаром стало відомо власнику цих земель козаку Івану Шебету-Слюжці,який вирішив посприяти ченцю в створенні монастиря,звісно ж,чоловічого.Ця вість невдовзі облетіла навколишні села і до першого поселенця стали приєднуватися бажаючі присвятити своє життя Богу.З часом монахи збудували перший храм із верболозу в честь великомученика Георгія Переможця. Але цій церкві не судилося довго проіснувати. Новий храм, збудуваний козаками, теж назвали в честь святого Георгія. В 1680 — 1687 роках був побудований Покровський дерев'яний теплий храм. Нинішній кам'яний Покровський храм був побудований в 1859 році. Кам'янний Спасо-Преображенський собор був побудований в 1767 — 1771 роках за проектом відомого українського архітектора І.Григоровича-Барського за кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського,в стилі українського бароко.

Слід зазначити,що монастирі,засновані українським козацтвом, були не лише твердинею православної віри, а й осередками вченості, мудрості та джерелом знань, у тому числі й у військових. Саме в монастирях зберігалась і вдосконалювалась козацька військова наука. Виконували козацькі монастирі й ряд інших функцій — кожна така свята обитель була водночас фортецею і шпиталем для поранених та хворих,притулком для старих та немічних козаків. Саме з цієї причини, поневоливши Україну, російський царат не міг миритися з існуванням козацьких монастирів. Їх закривали, а багато з них із часом перетворили на жіночі — менш небезпечні з погляду нових московських господарів.Особливо сильного розмаху процес нищення козацьких монастирів набув після придушення Коліївщини. Доля стати жіночою судилась і Красногірській обителі.

Біля стін Преображенського собору поховано українського геолога Н.Д.Борисяка

Найбільшого розквіту з часів,коли монастир став жіночим,обитель досягла якраз перед жовтневим переворотом.Але вже в 1922 році більшовики пограбували й закрили Красногірський монастир, а понад 700 черниць та послушниць вигнали геть. На території обителі розташувався будинок для інвалідів, а всі монастирські святині були передані до Черкаського міського музею.Доля цих святинь по сей день залишається невідомою.Далі-ще гірше. Напередодні 2-ї світової війни 2 квітня 1941 був напівзруйнований Преображенський собор .

Зруйнований Спасо-Преображенський собор.Фото з Вікіпедії

Відновлення монастиря збіглося з німецькою окупацією Черкащини.З дозволу німецької влади обитель починає функціонувати у листопаді 1941 року. В обителі тоді було близько півтора десятка черниць, які заробляли собі на прожиття тим, що наймалися на важку поденну роботу до селян із Бакаївки та Антипівки. Значне поповнення черниць відбулося на початку 60-х років під час нової хвилі гонінь на церкву. З ліквідованих монастирів сестри сходилися в Красногірський, закривати який влада чомусь не стала. Відтоді монастир не припиняв своєї діяльності.

Остаточне ж відродження обителі приходиться на кінець 1980-х років,коли був відреставрований Спасо-Преображенський собор і Покровський храм.В 2003 році обителі була повернута земля,яка належала їй до 1922 року.

Покровський храм,збудований в 1859 році

Виглядає дивним,але монастирській пасіці не знайшлось кращого місця,ніж на цвинтарі

Коні,які нарівні з черницями вершать свій трудовий подвиг

В околицях монастиря

Зараз Красногірський монастир є одним з найважливіших духовних центрів Черкащини.Також він приваблює до себе поціновувачів старовинної архітектури і людей,небайдужих до нашої минувшини.

Переглянути Красногорський монастир на карті більшого розміру

Comments

[hannaukr.livejournal.com]

яка краса! чудово. доречі, тепер знаю. що чагарник - це персик!:)

[petro-o.livejournal.com]

неперевершені фотки і розповідь,

кажуть, святе місце не спустошити...

[andriyfo.livejournal.com]

як чисто.

не совсем

[t-ainita.livejournal.com]

Чагарник -это заросли, кусты - как форма растительности. Но не вид растения.

фото волшебные

[t-ainita.livejournal.com]

была там лет более 10 назад - были очень строгие правила для посетителей, но атмосфера "намоленности" и искреннему служению Богу ощущалась.

[mandrivnic.livejournal.com]

Дякую!Справді,чагарником в нас звуть густі зарості якоїсь рослини.Нею може виступати дереза,терен,акація,той же дикий виноград...
До того ж тут мається на увазі не культурний персик,плоди якого ми всі любимо,а дещо інша дика рослина,яка утворює зарості

[mandrivnic.livejournal.com]

Справді,там дуже чисто.Можливо,через те,що туди не їздять любителі шашлика і горілки.До того ж,думаю,черниці в порядку повинності прибирають прилеглі території.У всякому разі сміття там я ніде не бачив

Re: фото волшебные

[mandrivnic.livejournal.com]

Дякую!
Правила там дійсно суворі,що взагалі характерно для монастирів і храмів МП.Навіть фотозйомка на території заборонена.Але я знімав і претензій не було ніяких.Може через те,що знімав лише архітектуру,не вмішуючись в монастирське життя і не знімав в храмах,знаючи,що з цим можуть бути проблеми

[mandrivnic.livejournal.com]

Думаю,історія монастиря починається багато раніше,ніж свідчать історичні джерела.Бо,як відомо,практично всі ранні християнські монастирі,і взагалі храми засновувались на місцях колишніх язичницьких капищ,які в свою чергу будувались на місцях більш древніх релігійних споруд.Таким чином,історія монастиря-лише ланка в історії цього святого місця.
Дякую тобі!

[hannaukr.livejournal.com]

Дякую! :)

[sagna.livejournal.com]

Там, де плитка між будинками, наче житлове подвір’я.
Цікава розповідь!

[mandrivnic.livejournal.com]

Монастир крім храмів має ще й житлові адміністративні та підсобні приміщення)
Дякую!

[vladkorzun.livejournal.com]

Був там роки три назад, дуже гарне місце. Я як на Київ їду завжди на нього увагу звертаю, там ще одна церка є, не менш гарна, але біля неї я не бував, но з траси її видно.

[mandrivnic.livejournal.com]

Бачив ту церкву.Вона розташована трохи вправо від дороги до монастиря.Мені здалося,що то новобуд.Треба навести справки)

[rbrechko.livejournal.com]

Цікава роздповідь! Дякую!

[mandrivnic.livejournal.com]

Прошу!)

[haidamac.livejournal.com]

новобуд

[haidamac.livejournal.com]

на фото так виглядає, що практично зовсім немає людей. Скільки раз я там не був, постійно натовпи. Чи то я так потрапляю?

[mandrivnic.livejournal.com]

Справді,людей було на диво мало.Лише одна група паломників з Білої Церкви.Я сам був здивований)

[mandrivnic.livejournal.com]

Дякую,так і подумав)

[vivagor.livejournal.com]

Фото чудові. Особливо - природа. Але невже справді цією річкою ходили козацькі "Чайки"? Не можу повірити.

[mandrivnic.livejournal.com]

Дякую!
Справді,час багато що змінив.А ще допоміг "цар природи",який своєю діяльністю(шлюзи,греблі,водосховища,ставки,меліорація)посприяв зменшенню рівня води Золотоношки.Вже мовчу про те,що в неї зливає хто що хоче.Раніше багато що було інакше ,ніж зараз,навіть Дніпро мав дещо інше русло)

[vivagor.livejournal.com]

Греблі, які утворюють водосховища і шлюзи, які дозволяють судноплавство через греблі - не зававжають, а навпаки - допомагають судноплавству, адже збільшують рівень води, накопичують його. Ставки тут зовсім ні до чого, а от меліорація - так. Якщо прорито канали з ріки, то рівень води падає. Але Золотоношка, здається, не та річка, з якої риють канали у Крим чи Донбас, як з Дніпра. Просто подібну бродячу легенду: "колись нашою річкою ходили кораблі а один з золотом навіть затонув десь поруч" я чую всюди, де є річка завширшки 1 метр. Як правило, це неправда. Досить взглянути на рельєф місцевості навколо.

[mandrivnic.livejournal.com]

Каналів там прорито справді дуже багато.Там навкруги городи,дачні кооперативи,села,і Золотоношка - чи не єдине джерело води для поливу городів.А канали рівень води зменшують здорово.Та й гідросистема басейну Дніпра(а Золотоношка входить до нього)здорово "підсохла" останнім часом(з різних причин).Рельєф з часом теж може зазнавати змін.Не кардинальних,але змін.Щодо чайок,коли річка вільно текла,то не заболочувалась і не міліла,і нею справді могли ходити козацькі чайки,навіть коли річка була не дуже широкою

[vivagor.livejournal.com]

Ну якщо то були невелики човники - цілком можливо. Але не кораблі.

[mandrivnic.livejournal.com]

Козацькі чайки не були надто великими)

[vivagor.livejournal.com]

Се одно, річка занадто мала. Навіть якщо вичистити очерет. Може десь в інших місцях нею якійсь човники і ходили, але там де зроблено фото - навряд чи.

[parador.livejournal.com]

Чудово!

Може, варто би написати, що Софроній Іркутський народився у Березані... дати посилання на Вікіпедію.

[mandrivnic.livejournal.com]

Справді варто) Вже зробив.Дякую!

[parador.livejournal.com]

Вам дякую :-)

Чудові фото. Іноді трохи аж той, але так виразніше, звісно :О)

Колись цей монастир був нашою фортецею (духовною й оборонною).

Хай стане так.

[mandrivnic.livejournal.com]

Так,колись був нашою...Добре було б коли б знову став нашою,а то там слова українського не почуєш

[parador.livejournal.com]

Так, я там був у минулому році.

Головне, я ж *знаю* як говорили наші прадіди, як вони читали написане «мовою Кирила й Мефодія»... Але нас зараз всі переконують, що все зовсім не так.

У XVIII столітті наші святі подвижники перекладали Святе Письмо мовами різних народів Росії, а зараз навіть у Почаївській Лаврі на питання про Євангеліє українською кажуть: «Нєт і нікогда нє будєт!»

Отаке.

Але «Бог зневаженим не буває».

Дякую ще раз :-)

[mandrivnic.livejournal.com]

Навзаєм!:-)