Борис Романович Гмиря (1903 -1969 рр.) всесвітньовідомий бас-кантанте українського походження, майстерність якого порівнювали з Федором Шаляпіним (не на користь останнього), народний артист СРСР, платівки якого свого часу розповсюджувалися по всьому світу мільярдними тиражами, а з появою Інтернету, його записи і CD піратським шляхом розповсюджуються від Еквадору до Камчатки.

В 2009 році Міністерство культури України пообіцяло викупити частину накладу “Щоденників Бориса Гмирі”, за умови їх опублікування правонаступницею Бориса Гмирі – Принц Ганною Василівною. В 2010 році вона за власні, та залучені від позики кошти видала “Щоденники Бориса Гмирі”, видавництво Фоліо, обсяг 890 стор. Натомість Міністерство культури свою обіцянку не виконало. Тираж видання був наполовину реалізований - власними силами Ганни Принц.

Борг становить близько 200 000 грн., Щоденники зберігаються в парадному будинку в центрі міста (квартира Бориса Гмирі розташована по вулиці Хрещатик, 15, кв. 33).

28 листопада 2011 року за ухвалою суду на квартиру Бориса Гмирі (яка наразі належить його спадкоємиці – Ганні Принц) було накладено арешт з метою забезпечення повернення боргу.

Численні звернення Ганни Принц до представників преси та державних органів призвели до того що, 21.08.2012 р. в інтервю Новинам на Першому Національному телеканалі Олександр Попов заявив: “Якщо родина Бориса Гмирі звернеться і скаже, що такі обставини обєктивні, і треба надати допомогу – я надам. Але до нас ніхто не звертався, а там є власник, і я свою думку навязувати не буду”.

Листом від 30 серпня .2012 р. Ганна Принц звернулась до голови КМДА Олександра Попова з проханням про допомогу.

Відповідь О.Попова на це звернення в пресі була несподіваною: Закладати квартиру було не патріотично. Але ж квартиру не було закладено, її було арештовано за рішенням суду. Це дві істотні різниці.

В листі від 02 листопада .2012 р., за підписом начальника головного управління культури КМДА Зоріної, що отримала Г.В. Принц, сказано що управління готове “безкоштовно забрати книги для передачі до публічних бібліотек міста, або надати приміщення для їх зберігання”.

Питання повернення боргу їх не цікавить, а воно і досі загрозливе для спадщини Бориса Гмирі. Вже другий рік владні органи ніяк не можуть вирішити питання щодо фінансування закупки уже лише менше половини накладу Щоденників.

Як видно з цієї відповіді Зоріної С.І., вся допомога КМДА, це безкоштовно забрати наклад для передачі його бібліотекам, що є блюзнірством на фоні боргу за це видання і арештованої квартири Гмирі.

Те ж саме з обіцянками двох заступників міністра культури (Лісничої В.І. та Богуцького В.П.), як і гучні слова Олександра Попова, виявились пшиком.

Повторюю, борг виник тому що Ганна Василівна Принц повірила обіцянкам міністерства культури України та Управлінню культури КМДА в особі С.І.Зоріної, про викуп видання.

ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало: Гмиря відомий як Борис Великий і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури.
А ми ж бо?!!!!

http://kiev-forum.org/te-scho-robytsya-z-uvichnennyam-pamyati-borysa-hmyri-ne-sumno-a-strashno/