Дводенна подорож на Гранітно-Степове Побужжя

[mandrivnic]

Минулими вихідними вдалося побувати на Миколаївщині.Як відомо,родзинкою Миколаївщини є регіональний ландшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя".Саме він і був головною метою нашої мандрівки.Запросили мене в цю поїздку Віктор і Оксана,з якими ми минулої осені їздили в Трахтемирів.За один день розкиданий по різних населених пунктах ландшафтний парк нормально подивитися неможливо,це річ загальновідома.Тож,озброївшись всім необхідним для дводенної мандрівки,ми в суботу рано виїхали в дорогу.

Дорога від Черкас до Мигії,яка була запланованою базовою точкою нашого перебування на Побужжі,пролягає через Кіровоградщину.Тут,на півдорозі до Мигії,ми на певний час застопорились.Бо повз ту красу,яку ми побачили,просто так проїхати було неможливо.Адже вся Кіровоградщина вкрита маками.Маки ростуть вздовж доріг,на зупинках,в житі та пшениці,а подекуди трапляються цілі поля з одних лише маків.Чомусь ростуть вони саме тут,на Кіровоградщині.Зустрічаються вони й на Миколаївщині,але значно менше.А на Черкащині рости не хочуть зовсім.Цікаво,чому так?

Віктор з Оксаною

Перефотавши всі маки,поїхали-таки в Мигію.В Мигії ми були вперше і довелось пошукати місце,щоб поближче під'їхати автівкою до Бугу.Стоянок ніби було вдосталь,але найкращі місця були давно зайняті транспортом таких же як ми відпочивальників і рафтерів,які напріч окупували місцевість в районі бузьких порогів.Зрештою під'їхати і припаркуватися вдалося,хоч і пару раз добре чіпонули балкою за гостре каміння,яке стирчало на грунтовій дорозі.Припаркувавшись,вирушили на оглядини місцевості.Відразу видряпалися на Велику скелю щоб оглянути з гори місцевість.

Одна з ділянок бузьких порогів,по яких сплавляються на рафтах любителі екстриму.Ця траса-одна з найскладніших в Україні.

Досхочу налазившись по скелях,вирушили до покинутого гранітного кар'єру,який славиться своєю глибиною і кришталево-чистою водою.Кар'єр цей,хоч і людських рук діло,а все ж-таки виглядає велично!

Повернувшись до автівки,зайнялися встановленням намета і приготуванням вечері.

Поки смакували кашу з вогнища,настав вечір,і ми знову подерлися на Високу скелю дивитися захід сонця.

Мені не так часто доводиться спостерігати захід сонця серед такої чарівної природи,тож я був просто в захваті від того золотого світла,яким було залито все навкруги.

Спустившись вниз,ще довго перед сном розмовляли на різні теми і будували плани на завтра.Особисто в мене в планах було познімкувати ще й схід сонця,але на ранок мене чекав облом.Бо ранок зустрів нас густим,подекуди непроглядним туманом,який почав розсіюватись лише після того,як сонце виглянуло з-за скелі.А поки він не розсіявся,я,озброївшись камерою і штативом,мов їжачок в тумані,в черговий раз почалапав на скелю.На цей раз освоювати туманну зйомку:)

Поснідавши,розпочали другу частину подорожі.Наш шлях пролягав до села Актового,в околицях якого знаходиться без перебільшення грандіозний Актівський каньон.Але по дорозі неможливо було минути ще одну атракцію-каньон на річці Арбузинка.На цей каньон ми часу майже не мали,тож задовольнилися самим фактом відвідин і парою фоток

Далі добралися-таки до Актового.Цей каньон,як на мене,найвеличніше з того,що ми бачили за ці два дні.І хоча я на цьому каньоні не вперше,враження він справляє не менше.Емоції зашкалюють.

На зворотній дорозі зупинилися біля ще однієї цікавинки цієї місцевості.Це нагромадження каміння,яке місцеві мешканці називають Пуп Землі.Вибратися на нього не так просто,як може здатися,але досвідчений мандрівник в моїй особі підказав як це зробити.Тож Оксана з Віктором не забарилися скористатися можливістю на ньому,тому Пупі,побувати:)

Від Пупа Землі розпочався наш зворотній шлях додому.Тут я хочу подякувати френдам за цю поїздку і за розділені під час неї емоції.І ще.Тепер я точно знаю:два дні для Побужжя-то ніщо.Треба більше.Значно більше:)

Comments

[sonidor.livejournal.com]

Роз’ятрили душу. Уже з місяць не можу знайти тугрупу за цим маршрутом. Фірми оголошують поїздку, а бажаючих катма.

[mandrivnic.livejournal.com]

в мене колись була подібна історія з турфірмою,яка організовувала поїздки на Сорочинський ярмарок.Чекав я чекав,поки фірма сформує групу для поїздки,поки зрозумів,що й ярмарок припинить роботу поки та група сформується.В останні дні його роботи я перекладними дизелями-електричками з'їздив туди(до того ж значно дешевше чим через турфірму хоч і не так комфортно).Може й вам легше поїхати легковиком(легше зібрати 4-5 чоловік ніж велику групу).Та й люди в маленькій групі будуть надійніші і перевірені.Ми так зробили:)

[sonidor.livejournal.com]

З Сорочинцями простіше, якщо цікавить лише ярмарок. Зазвичай фірми додають Полтаву, Диканьку, Опішню тощо. Виходить досить різноманітно і цікаво.
Щодо самостійної поїздки – не вистачає організаторського хисту. Хоча легковик простоює.
Ось знову ФРЕСКИ оголошують 3-денну поїздку «Каньйони Південного Бугу» за 1600 грн. Навряд чи пересічні непосиди зголосяться за таку ціну.

[mandrivnic.livejournal.com]

Це з проживанням в готелі і харчуванням?бо ми ночували в наметі,харчувалися що називається,з вогнища.і бензину всього спалили,здається,на 370 гривень(ну,це ще від класу авта залежить).І пересуваєшся як і куди хочеш,враховуючи те,що об'єкти розкидані подекуди на 100 км одне від одного.Повна свобода дій!