Вечірнє сонце
29/7/13 20:51![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Ліна КОСТЕНКО
(no subject)
29/7/13 17:55 (UTC)(no subject)
29/7/13 18:00 (UTC)Я кожного вечора,коли спостерігаю подібний сюжет,теж подумки згадую цей вірш:)
(no subject)
29/7/13 18:00 (UTC)(no subject)
29/7/13 18:03 (UTC)(no subject)
29/7/13 21:18 (UTC)Я теж часом згадую, і цей, і ще цей:
Ніч одягне на груди свій старий медальйон.
Місто спить, як строфи Верхарна.
Скільки років Землі —
і мільярд,
і мільйон, —
а яка вона й досі ще гарна!
І коли бачиш яким гарним може бути життя, часто згадую "благословенна кожна мить життя"..
***
Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.
Розбився корабель. Горять Галапагоси.
І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.
Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:
"Не стріляй!"
Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.
Летить комета. Бавиться дитя.
Цвітуть обличчя, острахом не стерті.
Благословенна кожна мить життя
на цих всесвітніх косовицях смерті!
Л.Костенко
(no subject)
30/7/13 07:15 (UTC)(no subject)
30/7/13 17:10 (UTC)Ще останнім часом зацікавився творчістю Бориса Мозолевського,українського поета-археолога.Дуже подобаються його вірші на тему українського степу,історії,скіфів
(no subject)
30/7/13 18:11 (UTC)О, так, це дуже цікава постать і людина.
До речі, я вперше про Бориса Мозолевського почула тільки років 5 тому, від колеги по колядницькому гурту, тепер - кобзаря. Він розповідав що коли був школярем, якось випадково потрапив у місце, де збиралися речі для однієї з експедицій Мозолевського.. і так захопився, що.. втік із дому. Написав батькам що він поїхав в експедицію і все таке. :)) Уявляю як переживали батьки - тоді мобільних не було..
То він розповідав, пригадую, що Мозолевський був ще й дуже господарним і хазяйновитим.. скажімо, одного разу на безкрайньому як море степу побачили "нічийну" бочку типу "квас" (хтозна хто і коли її там лишив). То він її наказав перефарбувати і причепити до вантажівки їхньої, вона їм потім служила для зберігання води.. :)
Ну і інші деталі.. це ж все треба облаштувати, пороздавати завдання, злагодити людей і роботу.. не кажучи вже про археологію як таку.
(no subject)
30/7/13 18:14 (UTC)(no subject)
30/7/13 07:08 (UTC)Як добре, що маєте такий об'єкт для перезавантажень, як Дніпро. Глянеш на його тихий плин, на простір довкола, і думка світліє, стає легше.
(no subject)
30/7/13 17:16 (UTC)п.с. ми ж ніби були на "ти"?:)
(no subject)
31/7/13 05:53 (UTC)(no subject)
13/8/13 19:04 (UTC)(no subject)
14/8/13 14:37 (UTC)