Це Вінниця,друже!

[mandrivnic]

"Винниця - невеличке передмістя міста Немирова. Славилося тим, що на протязі століть було винною столицею України і конкурувало з Немировим, де виготовлялася горілка. Місто прийшло до занепаду після приходу Туркмен-паші,який, посилаючись на Коран, у якому було заборонено вживати етиловий спирт зупинив виноробництво у Винниці. Оскільки немирівська горілка виготовлялася з метилового спирту, Великий Творець юридично не мав права заборонити її виготовлення. Отож, і до цих пір Немирів виконує злі плани Дімєндєлєєва.".

Так жартівливо пише про Вінницю один з авторитетних Вінницьких сайтів.Жарти жартами,а однією з версій походження назви міста є той факт,що в давні часи тут розташовувалась велика кількість винниць(виноробних заводів).Інша версія говорить про те,що назва міста походить від давньоруського слова въно. Въно (віно) – нерухома власність, яка отримувалася через посаг у спадок або подарунок.Існує ще одна ,на мій погляд найімовірніша версія походження назви міста. Похідною назвою для поселення стала річка Веніця (Вінничка), у гирлі якої й сформувалося місто.

Вінниця-сусідній і одночасно найвіддаленіший від Черкас обласний центр.Дорога між цими містами займає ні багато ні мало 6 годин.Автобусне сполучення між містами не є надто зручним і,мабуть,саме це стало причиною(не люблю поїзди),що я не потрапив до Вінниці раніше.

Пересічний мандрівник,потрапивши в незнайоме місто,відразу ж намагається потрапити в його центральну частину,підсвідомо розуміючи,що саме в центральній частині міста сконцентровано більшість архітектурних пам'яток.Звичайно,це не є аксіомою,але у Вінниці це спрацьовує.Центральною магістраллю міста є вулиця Соборна,яка проходить історичним центром міста,який склався від другої половини 19 століття,а відтак більшість цікавих архітектурних споруд розташовані саме на Соборній і прилягаючих до неї вулицях.Частина вулиці Соборної вимощена бруківкою,частина має асфальтне покриття.

Колись я чув вислів,що,мовляв,Вінниця не скільки красива,скільки доглянута.Думаю,перше твердження не вірне.Місто красиве.Звичайно,це не Львів і не Чернівці з їх величезною кількістю старої архітектури,але місто,без сумніву,має свій шарм.В таке місто хочеться приїздити,ба у Вінниці хочеться жити.Хочеться саме через доглянутість і впорядкованість міста.Приємно вражають чисті вулиці,сквери,вражає гарне асфальтне покриття на автомагістралях і тротуарах,а також грамотно зроблена дорожня розмітка.Вінницькі водії не вважають за необхідне ставити свої автівки на тротуарах чи газонах.До речі,проблема парковки часто вирішується в такий от спосіб.І це працює.

При інтенсивному русі транспорту,як тільки ви підійдете до пішоходного переходу,весь транспорт зупиниться,пропускаючи вас.Мешканцям західних областей,можливо,це не буде дивним,а от туристам з Черкас,де більшість водіїв не надто культурні,це видасться дуже дивним.Але до хорошого,як відомо,звикаєш швидко:)Взагалі культура дорожнього руху тут на висоті.Чия це заслуга-самих водіїв,чи місцевої ДАІ-для мене залишилось загадкою.

За два проведених у Вінниці дні я не побачив,як і коли працюють комунальники.Тут не метуть серед білого дня вулиці.Правда,я не бачив,щоб їх мели ввечері,чи зрання.Коли прибирають місто-ще одна для мене загадка.Але місто чисте!Думається,тут не мала заслуга мешканців Вінниці,які не кидають сміття куди не будь окрім урни.Тут не підвозять вдень товари в числені магазини,їздячи вантажними автівками по тротуарах і газонах.Думаєте,це лише на центральній вулиці так? Та ні ж-бо, околичні вулиці міста,які,хоч і позбавлені "туристичного" лоску, теж чисті, впорядковані і мають нормальне дорожнє покриття,і водії тут теж притримуються ПДР.Диво дивне:)

Але поверімося до архітектури.На вулиці Соборній знаходиться велика кількість будинків,які відразу привертають до себе погляд туриста.Більшість з цих будівель було побудовано на початку XX сторіччя під керівництвом міського архітектора та цивільного інженера Григорія Артинова

Візитівка міста-вінницька водонапірна вежа.Архітектор Г.Артинов

Водонапірна вежа міститься на вулиці імені Козицького,видатного компартійного діяча,який безславно загинув в околицях Холодного Яру,про що згадує Ю.Горліс-Горський в романі "Холодний Яр".Думається,міській владі Вінниці треба було б подумати над перейменуванням цієї вулиці.Бо старої назви вінничани вже не хочуть,правда й з новою,схоже,ще не визначились

По цій вулиці,перетнувши мостом Південний Буг,можна дістатися чи не найстарішої архітектурної пам'ятки Вінниці-Свято-Миколаївської церкви.

Цю церкву ще називають Староміською,оскільки знаходиться вона в кварталі з іменням Старе місто. До центру Вінниці, звідси – рукою подати. Але водночас ріка ніби розмежовує два світи: тут – тиша, там – гамір і рух великого міста.Дерев'яний храм Святого Миколая з дзвіницею - один з кращих зразків подільської школи дерев'яної народної архітектури.

Для будівництва церкви в 1746 р. обрали місце на протилежному від центральної частини Вінниці березі Південного Бугу, біля підніжжя гори, на якій колись стояв старий вінницький замок. Храм відрізняється архаїчними архітектурними елементами - рубані стіни і склепінні галереї, що спираються на стовпи. Дзвіниця, поставлена ​​на розі гранітної підпірної стіни, в разі нападу ворогів могла служити фортечною вежею, з якої прострілюються дві стіни укріплення. У радянські часи в будівлі розміщувався краєзнавчий музей, в 1970 р. проведена реставрація архітектурної пам'ятки.

Повертаючись знов до вулиці Соборної,маємо змогу помилуватися на панораму Південного Бугу.Катери "Ляля Ратушна" і "М.Пирогов",здійснюють регулярні рейси по річці,чим охоче користуються туристи.

На розі вулиць Соборної та Козицького можемо помилуватись будівлею готелю "Савой".Архітектором цієї споруди,яка стала домінантою центральної частини міста,є вже відомий нам Г.Артинов.Цей будинок,збудований в 1912-14 роках — перша шестиповерхова будівля у Вінниці. Спочатку готель мав забарвленням кольору"слонової кістки".Пізніше він став блакитним,а от зараз під час чергової реставрації йому знову повернули первозданний колір.При будівництві в споруді готелю вперше в місті з'явились електричний ліфт, центральне водопостачання та каналізація, подача гарячої води та електроосвітлення.Зараз споруда на перманентній реставрації.

Рухаючись Соборною в бік набережної "Рошен",можна оглянути декілька цікавих споруд.

Капуцинський храм Пресвятої Діви Марії Ангельської був побудований в незвичайному стилі тосканського бароко при старості Л. Калиновському. На будівництво Калиновський виділив кошти, отримані ним у результаті судової тяжби з графом Потоцьким, а також частину свого маєтку. У XIX в. монастир був закритий царською владою і перетворений в казарми, проте костел залишався чинним в якості парафіяльного. Храм був закритий радянською владою спочатку в 1931 р., а потім, після відродження в роки Другої світової війни, знову закритий у 1961 р.Зараз знову належить католицькій громаді міста.

Майже напроти костелу знаходиться ще одна візитівка Вінниці-Свято-Преображенський кафедральний собор.Архітектура собору мало нагадує православні храми.І це не дивно.Бо збудований він був У 1758 році брацлавським земським суддею Міхалом Грохольським як католицький костел для домініканських монахів.Православним він став тоді,коли Російська імперія,захопивши Вінницю, вимагала затвердження православ'я на своїх нових територіях замість католицизму.Замість збудувати новий,свій храм,загарбали чужий.Як бачимо,вже тоді вибудовувався "русскій мір".Значно більше про цікаву історію цієї архітектурної споруди можна почитати тут

Пам'ятник Т.Г.Шевченку біля собору.

Ще однією (і не останньою) візитівкою міста є справжній швейцарський трамвай.Восени 2006 року муніципалітет Цюриха подарував Вінниці тридцять вживаних трамваїв , які раніше їздили вулицями Цюриха. Швейцарці забезпечили додатково ремонтні комплекти і витратні матеріали, і навіть транспортування вагонів до Вінниці. Вони експлуатуються на трамвайних коліях міста із середини 2007 року.Не дивлячись на свій солідний вік(випуск 50-60 років минулого століття) вагони вінницького трамваю є досить комфортними і доглянутими.Особливо ефектно вони виглядають в старій частині міста.А наявність в них безкоштовного Wi-Fi -ще один привід віддати перевагу трамваю перед іншими видами транспорту.

Коли вже мова зайшла про транспорт,то варто зазначити,що робота муніципального транспорту(ага,у Вінниці є такий) організована самим найкращим чином.Тісний графік руху позбавляє пасажирів необхідності довго простоювати на зупинках,а невисока плата за проїзд(2 грн) є цілком адекватною.До того ж транспорт не ходить забитий "під зав'язку" і не стоїть на зупинках по 5 хвилин,утворюючи корки і загазованість на зупинках.На маршрутах працюють сучасні тридверні автобуси і тролейбуси "Богдан" та "ЛАЗ".З приємністю відмітив для себе відсутність тут і доганялок-підрізалок між водіями з ціллю взяти більше пасажирів.Безумовно,є у Вінниці і приватний транспорт,але погоди у перевезенні він не робить однозначно.До того ж проїзд в ньому дещо дорожчий.Наскільки мені відомо,муніципальний транспорт працює до півночі,а приватний-цілодобово.Нам,черкащанам,про таку роботу транспорту можна лише мріяти.

Ше одним приємним моментом є наявність у Вінниці магазину-книгарні Є.Для мешканців великих міст наявність в їхніх містах цих книгарень є нормою,нам же,черкащанам,залишається кусати лікті.Тож,я не пропустив можливості придбати декілька книг для своєї бібліотеки.

Собор Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ

Цікавий зразок сталінської архітектури

Не сприйміть за рекламу "Рошену",але цей магазин не обходять ні мешканці Вінниці,ні числені туристи,а красиво оформлені динамічні вітрини магазину збирають числених глядачів.

Місцевий "акваріум".Так вінничани називають міську управу.Скло і бетон.Це один з "найвишуканіших" зразків совкової архітектури.Навіть екскурсоводи червоніють,пояснюючи,що то таке:)

Числені бронзові скульптури приваблюють туристів,які дуже полюбляють фотографуватися біля них

Оригінальний пам'ятник Г.Артинову

Три останні світлини зроблені в сквері Козицього.Тут же,в скері,знаходиться Меморіал Слави,виконаний в кращих традиціях радянської ідеології.Видається дивним,що в такий кризовий для України час міська влада Вінниці бездумно спалює безцінний для країни газ.Думається,можна було б знайти йому більш розумне застосування.

"Туристичний сервіс"- насправді просто торговий кіоск,в якому можна купити різні наїдки від солодкої вати до хот-догу.А от лозунг на ньому "Це Вінниця,друже" якнайкраще уособлює обличчя сучасної Вінниці.Це справді дружнє до гостей місто.Тут багато кав'ярень,кондитерських.Тут багато затишних куточків,парків і скверів.Тут доглянута архітектура.З усього видно,що місто знаходиться у дбайливих люблячих руках.І цьому факту можна по-доброму позаздрити.

По великому рахунку своєму сьогоднішньому обличчю Вінниця має завдячувати екс-меру В.Гройсману.Його робота на посту мера-яскравий приклад роботи успішного менеджера.А от те,що навіть після приходу нового мера позитивний напрямок розвитку міста не змінюється-навіває думку,що не лише мер у Вінниці все вирішує.

Хмельницьке шосе.Церква,збудована в 1910 році за проектом Г.Артинова

Пам'ятних М.Коцюбинському на проспекті його ж імені.

Без сумніву,найголовнішою атракцією Вінниці є світло-музичний фонтан,в якому використовується ще й лазерна проекція.Тут розповідати нема чого,тут треба дивитися,як кажуть,вживу,бо навіть самі професійні світлини не передають всієї величі того дійства.

Звичайно,це лише побіжна екскурсія Вінницею.В місті ще є багато цікавинок,як от музей Пирогова,ставка Гітлера "Вервольф" в Стрижавці,садиба в П'ятничанах.Але то тема для наступних досліджень...