До числа цікавих для мандрівника куточків Звенигородщини без вагань можна віднести село Козацьке.Вчені припускають, що історичне коріння виникнення перших поселень в окрузі села сягає у VIII-ІХ ст.ст.,коли,рятуючись від гніту і розорення,чинимого феодалами,селяни тікають у південно-східні степові райони українських земель і заселяють територію сучасного села. Село спочатку мало назву Козача Сторожа, а з 16-17 ст. – Козача Долина, оскільки село було розташоване в долині Іськів яр. Через постійні сутички зі степовиками село неодноразово змінювало дислокацію,а заодно і назву-Козача, Козаче, а з поч. 18 ст. вже офіційно значиться в державних документах під сучасною назвою- Козацьке.
Землі Козацького належали магнату Ксаверію Любомирському, пізніше вони переходять у власність Г.О. Потьомкіну, а з 1791 р. у спадок їх отримує Варвара Василівна Енгельгард (Голіциніа), племінниця Потьомкіна та рідна сестра Олександри Енгельгард (Браницької). Чоловік Варвари Василівни Сергій Федоровича Голіцин (1748-1810),один з числених фаворитів Катерини ІІ по смерті імператриці потрапив у немилість до її сина,імператора Павла І і в 1797 р. подружжя Голіциних оселяється подалі від імператорського двору,а саме в Козацькому.Цікавий той факт,що разом з опальним сімейством до Козацького приїздить І.А.Крилов,тоді ще не відомий байкар,а такий собі виконавець обов’язків особистого секретаря князя та вихователь його дітей.
Поштова дорога Звенигородка-Шпола,залишки якої збереглися в Козацькому
Козачанський маєток на час приїзду до нього Голіциних був у запущеному стані і був зовсім не прибутковим.Відомий російський літератор Філіпп Вігель, який рік прожив у маєтку,так описав його: "Село Козацьке було з числа тих маєтків, які польські королі роздавали магнатам в Україні після її поділу на польську та російську. Магнати ніколи в них не приїжджали, жили у Варшаві або Вільні й отримували з них лише доходи...безкінечний двір, обнесений тином, в глибині якого відкривались дерев'яні барські хороми, збудовані нашвидкуруч, а по бокам знаходились шість доволі просторих мазанок, замість флігелів, і сад, розведений лише восени, що був лише рядками прутків".


Зараз в будівлях князівської садиби,від якої залишились лише господарські приміщення, будинок управляючого та доволі ефектні в'їздні ворота,розмістилося професійно-технічне училище № 37.
Господарювала в маєтку княгиня.Саме вона,маючи неабиякий комерційний хист, примножила прибутки від маєтків в Україні,в тому числі і від маєтку в Козацькому. Тут вона збудувала садибу, залишки якої стоять у селі й зараз,та заклала парк.З 1872 р. маєток перейшов Варварі Григорівні Голіциній (1851-1908).У 1885 р. побудовано величний палац в готичному стилі з галереями,залами та баштами. На жаль, зараз цю красу ми зможемо побачити лише на архівних фото.Ви будете здивовані,що до історії княжого маєтку,а відтак і села,окрім представників князівської знаті має безпосереднє відношення і Г.Котовський,під командуванням якого червоний кінний загін зруйнував княжий палац в 1918 році.



Архівні фото палацу звідси
Зараз в будівлях князівської садиби,від якої залишились лише господарські приміщення, будинок управляючого та доволі ефектні в'їздні ворота,розмістилося професійно-технічне училище № 37.
Будинок управляючого
Останньою власницею маєтку була княгиня Тетяна Георгіївна Врангель (Куракіна). За час її господарювання побудовано цілий комплекс житлових будинків для повноцінного функціонування князівського маєтку, які збереглися до нашого часу. Недалеко від в'їздної брами знаходиться колишній господарський корпус.В цій, на диво гарно збереженій, споруді зараз уживаються різноманітні об'єкти: церква, майстерні техучилища та млин.
Недалеко від господарського корпусу можна оглянути флігель,який теж досить непогано зберігся.
Тепер,коли пост написаний,скажу,що до Козацького я приїхав не заради маєтку Голіциних.Вірніше,не лише заради нього.Насправді я хотів подивитися Козачанський дендрологічний парк.Але цьому завадили далеко не нові акумулятори на фотіку:вони стрімко розряджалися під час зйомки і після декількох останніх кадрів фотік відмовився фотографувати.В Козацькому батарейок я купити не зміг,тож довелося мені їхати в недалеке від Козацького місто Ватутіне,де й поповнив запаси електроенергії.Так що в Козацьке треба однозначно повернутися.
Tags:
(no subject)
16/2/13 20:33 (UTC)Службові приміщення без побілки, як на мене, виглядали б ефектніше
(no subject)
16/2/13 20:38 (UTC)а взагалі там,не зважаючи на статус архітектурної пам'ятки,робив хто що хотів.совок є совок.а зараз і поготів.на деяких фото це добре видно
(no subject)
16/2/13 21:00 (UTC)звідси ж і наша мода білити навіщось бордюри, але, як хтось сказав, "набагато легше вивезти людину з села, ніж село з людини"
(no subject)
16/2/13 21:04 (UTC)а бордюри білити-то совок однозначно.глибокий і запущений:)елементарна показуха:)
Козацьке.Залишки маєтку Голіциних
16/2/13 20:40 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:30 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:31 (UTC)так,в наш час багато сіл мають свої сайти)
(no subject)
16/2/13 21:40 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:43 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:46 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:47 (UTC)(no subject)
16/2/13 21:50 (UTC)гм... я про інше, у нас по Запорізькій області і в Запоріжжі залишилися будинки мінанітів - ті, що на фото, дуже подібні...
(no subject)
16/2/13 21:57 (UTC)на фото-господарські приміщення маєтку.будівництвом міг керувати хтось з освічених архітекторів,можливо навіть з Європи чи навіть з представників менанітської общини.Звітси і стиль.Можливо,Куракіни самі були з менанітів.Хто зна...
(no subject)
16/2/13 22:07 (UTC)(no subject)
16/2/13 22:10 (UTC)п.с.а зараз маєток руйнується не згірше ніж при окупантах...
(no subject)
16/2/13 22:12 (UTC)(no subject)
16/2/13 22:13 (UTC)(no subject)
17/2/13 00:23 (UTC)(no subject)
17/2/13 08:11 (UTC)(no subject)
17/2/13 07:48 (UTC)(no subject)
17/2/13 08:13 (UTC)тут занедбаність садиби досить сильна і виглядає маєток нікому не потрібним
(no subject)
17/2/13 15:15 (UTC)(no subject)
17/2/13 15:16 (UTC)(no subject)
18/2/13 17:34 (UTC)(no subject)
18/2/13 17:47 (UTC)от тільки не можу зрзуміти,навіщо червоним кавалерістам треба було руйнувати палац.
ну,йшов бій,ну стріляли.можливо навіть з важких гармат,пошкодили сильно.Але знищити повністю...Швидше за все після пошкодження його розтягло на будматеріали "трудове селянство",як це в нас часто відбувалося з історичними пам'ятками...
(no subject)
19/2/13 13:59 (UTC)то ти коли там був?
довго вже ходять чутки про об'єднання двох ПТУ - цього і Звенигородського, і відповідно переведення всієї бази в Звенигородку.. Що буде тоді з залишками маєтку?..
Так давно там був. ще би оце на весні з'їздив, коли ттільки листя на деревах вилазить - гадаю, для парку - саме те. Поїхали? ;)
З.І. а залишків Козачанської шахти не шукав?
(no subject)
19/2/13 17:07 (UTC)Що буде після об'єднання?Розтягнуть на цеглу,як той палац((( або хтось до рук прибере(((
Поїхати-з задоволенням!Бо я й парк не побачив,а про шахту аж оце,після твого коментаря згадав,що раніше щось чув про неї.Звісно ж не шукав)
(no subject)
19/2/13 17:10 (UTC)шахта була при самій уманській трасі. - все як має бути - справжня шахта. І потім раптом наприкінці 90-х все десь щезло...
(no subject)
19/2/13 17:16 (UTC)(no subject)
19/2/13 17:17 (UTC)(no subject)
19/2/13 17:20 (UTC)(no subject)
19/2/13 17:21 (UTC)(no subject)
19/2/13 17:23 (UTC)(no subject)
19/2/13 17:23 (UTC)(no subject)
19/2/13 20:27 (UTC)Ех, шкода що не зберігся той готичний палац. Скільки ж все-таки понищено було історичних пам'яток за часів радянської влади... :(
(no subject)
19/2/13 20:44 (UTC)найприкріше те,що зараз вони нищаться темпами,які значно перевершують темп руйнації за часів СРСР.тоді руйнувала держава.тепер руйнує вона ж і ще всі кому не лінь